«Шановні батьки! Звертаємо вашу увагу, що під час війни збільшується ризик поширення інфекційних хвороб. Тому просимо вас перевірити карту щеплень ваших дітей, і у разі відсутності будь-якого щеплення надолужити вакцинацію якнайшвидше. Щоб отримати щеплення, зверніться до свого сімейного лікаря або в будь-яку амбулаторію первинної медичної допомоги. Якщо ви перебуваєте за кордоном, зверніться до найближчого медичного закладу, де можна отримати щеплення (вакцину від COVID-19 також можна отримати у Центрах вакцинації). Обов'язково отримати відомості про це щеплення (наприклад, паперовий варіант з печаткою, підписом лікаря, серією, номером вакцини, датою й часом введення, тощо). Подбайте про здоров’я своїх дітей».
Перелік посилань з питань вакцинації, які будуть корисними для освітян при спілкуванні з учнями та їх батьками
Щеплення дітей:
Чи будуть «дійсними» рутинні чи інші щеплення, зроблені за кордоном під час війни? https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/347053347448888
Як отримати дані про проведені щеплення: рекомендації МОЗ для біженців і переселенців https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/344394744381415
Інформацію, що повторний курс вакцинації є безпечним (якщо карта профілактичних щеплень дитини загублена). Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=367313285422894&set=pb.100064326776811.-2207520000..&type=3 Гугл-документ: https://drive.google.com/drive/u/0/folders/1VXGfcog74LycbvXMKpXVnGE-LAQJJxVW
Який документ/підтвердження має видати лікар, що робить щеплення дитині без картки? Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/365142288973327 Гугл-документ: https://docs.google.com/document/d/1lCJg1FG8LgODHN2wOKShq3gdeOjy5I7zrfXMAXfos54/edit
Як зробити щеплення дитині якщо ваш педіатр недоступний або ви в іншій області. Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/373208231500066 Гугл-диск: https://docs.google.com/document/d/1qhxHsuMxnOJ0G3RiOToiGlqKM0gKiBAis3k39ExCARQ/edit
Дитина щойно хворіла. Коли робити щеплення? Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/387290983425124 Гугл-документ: https://drive.google.com/drive/u/0/folders/1IbsFZtcZRrOdnKCv5wq6z1OEt7j8OYZB
Експлейнери по хворобах, від яких захищає вакцинація https://drive.google.com/drive/u/0/folders/1_UG-rd1Q8USU_d_Fjuvw9odv215bTToN
В Україні дозволили одночасно вводити вакцини проти COVID-19 та вакцини проти інших інфекційних хвороб дітям від 12 років та дорослим. Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/pfbid0y4NiphdL8on8BCySFsz6egHBH1quu78qBzWg9bS9LsBxvTDiieNw2FvgyTa5sGNy l Гугл-документ: https://docs.google.com/document/d/1ms9gvzIQbrhZVaZwzkSCo6_Y8mfiqLI-GuuvN6MCzPw/edit
Чи можна вводити кілька вакцин одночасно. Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/photo/?fbid=400058255481730&set=a.294419049378985
Чи можна робити щеплення дитині раніше, ніж вказано в Національному календарі щеплень? Рекомендації Федора Лапія, дитячого лікаря-інфекціоніста. Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/pfbid0ze5JhqLy7Pup8biA5jZ7zbiMNMb2syi1iZbWMprVEfAMhiMAarftRqkzEiUua9Ll Гугл-документ: https://drive.google.com/drive/folders/16jtfx0wySfjVJEBNvOSk1hUf_yREwR0D
Історії, як вакцинують дітей з хронічними хворобами. Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/pfbid0pHnR6sptifzGhAnE1Zm1mv6Ed3nZgpss5Z5zXdShk42PbYMQv9BMJqPHPWGsprEql Гугл-документ. Підводка: https://docs.google.com/document/d/1jzZoanHZ5nk0CZY4jIAM1yLh53H1UTbr79NxPRcQIlY/edit Картинки: https://drive.google.com/drive/u/0/folders/12Y6r3WB1mGL1g_tjOU0KjiCccOU9OiAn
Імунізація (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я) — це процес, завдяки якому людина набуває імунітет, або стає несприйнятливою до інфекційної хвороби, і який зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини.
вакцинація (щеплення, імунізація) — створення штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини, анатоксину чи імуноглобуліну;
первинний вакцинальний комплекс — курс профілактичних щеплень, необхідний для створення базового імунітету проти певних інфекційних хвороб;
ревакцинація — повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб.
До інфекцій, яким можна запобігти щепленнями, належать: кашлюк, дифтерія, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, краснуха, гепатит B, гемофільна інфекція, пневмококова інфекція, менінгококова інфекція, ротавірусна інфекція, вітряна віспа, гепатит A, папіломавірусна інфекція та інші.
Вакцини стимулюють власну імунну систему організму до захисту людини від відповідної інфекції або хвороби. Вакцинація має на меті захистити організм від інфекції, запобігти важкому перебігу та появі ускладнень від неї. Дитина, яка не отримала щеплення проти тих чи інших інфекцій, наражається на великий ризик захворіти, особливо якщо таких дітей стає з року в рік більше. Застосування вакцин знижує вірогідність поширення відповідних інфекцій у сотні разів. На сьогоднішній день альтернатив вакцинації з метою профілактики захворювання на відповідні інфекції немає. Ризик поширення захворювань серед дітей, які не отримали щеплення, значно вищий, ніж у захищених шляхом вакцинації.
Вакцинація є найефективнішим і безпечним методом профілактики важких, життєзагрожуючих інфекційних захворювань, таких як: туберкульоз, дифтерія, правець, поліомієліт, кір, вірусний гепатит В і ін.
Завдяки вакцинації щорічно можна попередити більш ніж 2,5 мільйонів дитячих смертей у всьому світі. Ефективність вакцинації залежить від колективного імунітету. 95% охоплення населення профілактичними щепленнями забезпечує колективний імунітет. Тільки при такому охопленні щепленнями не виникають спалахи епідемії вакцинокерованих інфекцій. Вакцина БЦЖ захищає дітей перших 2-х років життя від важких форм туберкульозу, туберкульозного менінгіту і дисемінованого туберкульозу легень. Вакцинують дітей і в 7 років. У першу добу після народження проводиться вакцинація проти вірусного гепатиту В, вкрай важкого захворювання, при якому вражається печінка і виникають хронічний гепатит із печінковою недостатністю або рак печінки - гепатокарціноми. Вакцинація дітей проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, гемофільної інфекції типу B починається на першому році життя, ревакцинації проводяться в 18 місяців, 14 та 16-річному віці. Після 16 років ревакцинація проти дифтерії та правця проводиться 1 раз у 10 років. Ці інфекційні захворювання вкрай важкі, вони можуть бути причиною смерті, інвалідизації, важких ускладнень. Єдиний метод профілактики - це щеплення.
Особливо небезпечний кашлюк у дітей першого року життя, так як його перебіг нетиповий, з зупинкою дихання, з високим ризиком для життя, тому вакцинація кашлюку починається в 2-х місячному віці. Дуже важливо, щоб батьки, члени сім'ї були щеплені проти кашлюку.
Кашлюк - це захворювання висококонтагіозне, один хворий може інфікувати від 12 до 15 осіб. На кашлюк хворіють діти і дорослі, тому ревакцинацію потрібно проводити неодноразово.
Кір - це вкрай важке захворювання, етіотропного лікування не має. Небезпечно ускладненнями: пневмонія, енцефаліт.
Вірус епідемічного паротиту викликає ураження ендокринних залоз і призводить до безпліддя у чоловіків.
Вірус краснухи може бути причиною енцефаліту, захворювання суглобів, синдрому вродженої краснухи, якщо дитина інфікується внутрішньоутробно.
Крім десяти профілактичних щеплень, в Україні діти можуть отримати захист проти ротавірусної інфекції, пневмококової та менінгококової інфекцій, проти грипу, папіломовірусної інфекції. Вакцина проти менінгококової інфекції застосовується у дітей з 9 місяців. Вона захищає від менінгіту і септицемії. Показана людям з аспленемією, зі спадковою гемолітичною анемією. Вакцинації проти грипу підлягають діти з 6-місячного віку, вагітні, люди з хронічними захворюваннями, такими як ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, хронічне обструктивне захворювання легенів, бронхіальна астма, муковісцидоз, туберкульоз, цукровий діабет, хворі на онкологічні захворювання, з ВІЛ-інфекцією. Щеплення проти грипу проводяться щорічно в осінньо-зимовий період. Імунітет до грипу зберігається від 6 до 12 місяців.
Гострі кишкові інфекції, харчові отруєння та їх профілактика.
До гострих кишкових інфекцій відносяться : черевні тифи, сальмонельози, дизентерія, гастроентероколіти, холера. Актуальними чинниками передачі кишкових інфекцій залишаються неякісно промиті овочі, зелень, фрукти, ягоди й молочна продукція, що купується населенням на ринках, у т.ч. стихійних, у приватних осіб, зберігається без належних температурних умов та вживається без необхідної термічної обробки. При сальмонельозі провідними факторами передачі є сирі або недостатньо термічно оброблені яйця, м'ясо птиці, приготовлене з порушенням гігієнічних вимог. Більшість групових інфекційних захворювань та отруєнь виникають після проведення масових святкувань. Основними причинами спалахів є нехтунання елементарними правилами особистої гігієни, порушення технологій приготування їжі, зберігання харчових продуктів в антисанітарних умовах, без належного температурного режиму. Факторами передачі інфекції найчастіше стають готові страви, молоко і молочні продукти, кондитерські вироби, які готуються "із запасом", що призводить до накопичення у продуктах збудників інфекційних захворювань та продуктів їх життєдіяльності. Зараження відбувається при проникненні збудника через ротову порожнину в організм здорової людини, визиваючи ураження травної системи. Захворювання проявляється в вигляді тих чи інших порушень функцій органів травної системи. Характерними є нудота, блювота, діарея, різкі болі в області живота, загальна слабкість, підвищення температури тіла. Від хворої людини збудник з виділеннями попадає в зовнішнє середовище. Тривале виживання мікробів в зовнішньому середовищі, забруднення ними води, фруктів, овочів, харчових продуктів при вживанні яких відбувається зараження здорових осіб, ставить ці інфекції в ряд найбільш розповсюджених в даний час. Джерелом кишкових інфекцій є хвора людина. Але головними розповсюджувачами є особи з легким перебігом захворювання і особливо ті, хто по роду своєї діяльності зайнятий в сфері обслуговування населення. А саме - продавці продуктових магазинів, робітники системи громадського харчування, підприємств харчової промисловості, дитячих закладів. Залишаючись на робочому місці, такі співробітники, будучи хворими, здатні забруднювати збудниками все, до чого торкаються їх руки: посуд, харчові продукти, предмети навколишнього середовища.
З метою попередження виникнення та розповсюдження і профілактики інфекційних захворювань та харчових отруєнь рекомендовано:
-не вживати немитих овочів та фруктів; -не вживати продуктів з порушеними умовами/термінами зберігання або виготовлених при неналежній термічній обробці;
- мийте руки з милом перед приготуванням їжі, її споживанням та після відвідування туалету; - ретельно мийте овочі та фрукти або обдавайте їх окропом перед вживанням;
- пильно стежте за свіжістю яєць і страв, до складу яких вони входять, - майонезів, салатів, соусів, відкритих пирогів та десертів.
- не вживати продуктів і напоїв при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності та з простроченими термінами споживання. Зберігати продукти харчування тільки у спосіб, зазначений на упаковці, та у встановлений термін;
- не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб. Купуючи будь-які харчові продукти у торговельній мережі, споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продукції . При харчуванні у непристосованих умовах (ліс, пляж тощо) виключати контакт продуктів з ґрунтом та піском;
-приготовлені страви бажано вживати відразу, а у разі повторного споживання, вони мають проходити вторинну термічну обробку; зберігання виготовленої страви без холоду не повинно перевищувати 2 годин;
- не брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують охолодженого зберігання);
- не приготовляти багатокомпонентні страви, що вимагають високої термічної обробки (паштети, м'ясні салати тощо)та не зберігати їх без холодильного обладнання, при споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, а при споживанні дітьми - обдати окропом.
Пам'ятайте, що хвороба проявляється не відразу. Період від моменту інфікування до перших проявів захворювань найчастіше продовжується від 2 до 7 діб. Згодом проявляються характерні ознаки захворювання: слабкість, головний біль, блювота, болі в животі, пронос, підвищення температури. У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання слід терміново звернутися до лікувально-профілактичного закладу.
Запобігання отруєнь грибами, рослинами та їх насінням.
Гриби людина споживає у їжу з давніх часів. До їстівних відносяться білі гриби, красноголовці, маслюки, опеньки, грузді та ін.
На жаль, не всі знають, які гриби можна їсти, а які -- ні. Отруєння грибами виникають при вживанні не тільки неїстівних, але й їстівних грибів -- при неправильній їх обробці та консервуванні.
Отруєння грибами досить часто закінчуються смертю.
Щоб запобігти отруєнню, необхідно додержуватись таких правил:
- збирати гриби тільки з дорослими;
- збирати гриби потрібно тільки ті, які ви добре знаєте;
-ніколи не вживайте сирі, червиві, ослизлі, вялі й зіпсовані гриби;
- будьте також уважними при збиранні ягід і рослин, не збирайте й не вживайте рослини та ягоди, які вам не відомі.
Здоров'я і навіть життя людини, що отруїлася грибами, залежить від того, наскільки своєчасно їй нададуть медичну допомогу.
При будь-якому отруєнні грибами, навіть на перший погляд нетяжкому, слід негайно звернутися до лікаря.
Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, проноси, судоми, посилене потовиділення, мимовільне сечовиділення. До приходу лікаря необхідно перш за все постаратися будь-якими засобами вивести отруйну речовину з організму. Для цього необхідно промити шлунок і спорожнити кишечник. Шлунок промивають теплою водою, содовим розчином або слабким розчином марганцевокислого калію.
Постраждалому не можна самому йти в лікарню, а також бігти або їхати на велосипеді. Це може сприяти швидкій дії отрути. Тому хворий до госпіталізації і в період перебування у лікарні повинен дотримуватися строгого постільного режиму.
Ротавірусна інфекція
Причина ротавірусної інфекції – ротавірус. Захворювання має й інші назви: кишковий грип, гастроентерит, ротавіроз, шлунковий грип. Джерело інфекції – хвора людина або переносник, тобто той, хто сам не хворіє, але поширює. Ротавірусна інфекція вражає дорослих і дітей, але у першому він проходить в легкій формі. Хворий заразний з першого дня, коли з’явилися симптоми, і до моменту одужання, яке настає через тиждень.
Як передається кишковий грип?
Багато дізнаються, що таке ротавірусна інфекція, тільки після того, як відчують перші симптоми. Лікарі кажуть про сезонність захворювання, пік поширення припадає на холодну пору року: листопад – квітень.
Основний спосіб передачі – фекально-оральний, гастроентерит – це «захворювання немитих рук», але інфекція може передаватися через воду і деякі продукти харчування. Вірус розвивається в молочних продуктах, для нього сприятлива холодна середу, тому він може довгий час жити на їжі в холодильнику.
Симптоми кишкового грипу у дорослих і дітей
Кишковий грип носить як епідемічний характер, тобто фіксуються спалахи інфекцій, так і спорадичний. Ротавірус проникає в шлунок і кишечник, страждає більшою мірою тонка кишка, починається запалення оболонок кишечника. Саме це і визначає основні симптоми ротавірусу.
У дітей захворювання проходить складніше, ніж у дорослих. Але основні симптоми проявляються незалежно від віку хворого. Кишковий грип протікає циклічно, у кілька етапів: інкубаційний – 1-2 діб, гострий – від 3 до 7 днів, але при тяжкому перебігу і ускладненнях може протривати і більше тижня, час відновлення – до 5 діб.
Симптоми:
· раптовий початок: різке і значне підвищення температури, частий стілець, діарея, нудота, блювання;
· нежить, почервоніння горла, біль у гортані;
· зниження апетиту, ослаблений стан, швидка стомлюваність, головні болі;
· болі у верхній частині живота;
· озноб, який не завжди супроводжується підвищеною температурою.
Імунітет дорослої людини набагато сильніше дитячого, тому часто всі симптоми стерті, багато хто навіть не здогадуються, що захворіли, вважаючи, що просто «з’їли щось не те». Практично у всіх випадках спостерігаються проблеми з ШКТ, рідше з’являється температура і проблеми з верхніми дихальними шляхами.
Чим небезпечний кишковий грип: можливі ускладнення.
Але не можна ставитися до кишковому грипу легковажно, особливо людям з ослабленим імунітетом. Якщо організму складно впоратися з інфекцією, розвивається серцева недостатність, яка може стати причиною смерті. Згідно з медичною статистикою, від цієї інфекції помирає близько 2,5-3% пацієнтів.
Після хвороби зміцнюється імунітет, тому людина, що перенесла гастроентерит, може надалі захворіти легкою формою або взагалі протягом життя не страждати від кишкового грипу.
Способи діагностування захворювання
Діагностувати хворобу складно, особливо якщо зараження одиничне. Симптоми, які у дорослих не завжди з’являються явно, характерні для різних захворювань ШКТ.
Щоб точно поставити діагноз, лікарі призначають обстеження, яке виявить в організмі наявність ротавірусів. Для цього використовують різні методи діагностики.
При виникненні ротавірусної інфекції, як лікувати самостійно вирішувати не варто, особливо якщо захворювання протікає складно. При тривалій діареї, гострих болях, високій температурі, прогресуванні хвороби, появі нових симптомів – необхідно без зволікань звернутися до лікаря. У таких випадках потрібне стаціонарне лікування.
Профілактика захворювання:
*ротавірусна інфекція – заразне захворювання, тому хворих потрібно обов’язково ізолювати, щоб не допустити епідемії.
*миття рук з протягом всього дня і перед кожним прийомом їжі;
*всі рекомендації що і при гострих кишкових інфекціях.
Вітряна віспа(varicella) — це гостре інфекційне захворювання, переважно дитячого віку, що характеризується лихоманкою, а також висипом на шкірі та слизових оболонках у вигляді дрібних бульбашок з прозорим вмістом.
Збудником вітряної віспи є вірус групи герпесу (ідентичний збудника оперізувального герпесу — herpes zoster). Цей вірус швидко поширюється в закритих приміщеннях і з легкістю передається повітряно-крапельним шляхом через слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, тому захворювання і отримало назву — вітрянка.
Джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу, заразний за 1–2 дні до початку захворювання, а також у період появи висипки, причому наявність прямого контакту з ним для зараження не обов'язково: вірус дуже леткий і легко проникає в сусідні кімнати і навіть суміжні квартири. Однак він не має стійкість у зовнішньому середовищі, тому через третіх осіб і предмети поширюється рідко. Найчастіше ж хворіють діти дошкільного та молодшого шкільного віку. Діти у віці до 2 міс. і дорослі хворіють рідко. Найбільша захворюваність припадає на осінньо-зимовий період.
Інкубаційний період триває від 11 до 23 днів (в середньому 14 днів). Захворювання зазвичай починається гострого підвищення температури і майже одночасним висипанням на шкірі, волосистій частині голови і слизових оболонках, яке триває протягом 3–4 днів, іноді довше.
Первинний елемент висипу — дрібне пляма або папула (вузлик), які дуже швидко (через кілька годин) перетворюються в везикулу (бульбашка) з гіперемією навколо неї. Через 1–3 дні пухирець лопається і підсихає, починаючи з центру, поступово перетворюючись на щільну корочку, після відпадіння якої рубців зазвичай не буває.
Ускладнення вітряної віспи
Ускладнення зазвичай виникають у зв'язку з приєднанням вторинної інфекції (рожа, піодермія, абсцес, флегмона, сепсис та ін.) Іноді на 5–7-й день від початку хвороби розвивається менінгоенцефаліт вірусно-алергічного походження. Описано також окремі випадки нефриту, осередкового міокардиту.
ШАНОВНІ БАТЬКИ ЯКЩО У ВАШОЇ ДИТИНИ ВИЯВИТЬСЯ ВИСИП ЗВЕРТАЙТИСЬ ДО ЛІКАРЯ!
Менінгіт— небезпечне захворювання, що супроводжується запаленням оболонок головного та спинного мозку. Хвороба може виникнути як самостійно, так і в якості ускладнення іншого процесу.
Існує кілька класифікацій менінгітів. По етіології менінгіт може бути бактеріальний, вірусний, грибковий; за характером запального процесу — гнійним і серозним. За течією виділяють гострий, підгострий і хронічний менінгіт; за походженням — первинний і вторинний (виник на тлі іншого захворювання).
Найпоширенішими симптомами менінгіту є головний біль, оніміння шиї, висока температура, порушення свідомості, боязнь світла і підвищена чутливість до звуків. Серед неспецифічних симптомів — дратівливість і сонливість. У дітей причиною менінгіту стають переважно ентеровіруси, проникаючи в організм через їжу, воду, брудні предмети.
У дорослих переважає бактеріальний менінгіт, збудником якого є бактерії Streptococcus pneumoniae і Neisseria meningitidis. Ці бактерії не викликають менінгіту, перебуваючи в горлі і носі, але потрапляючи в кров, цереброспінальну рідину і м’які тканини головного мозку, провокують запалення.
Іноді причиною менінгіту стають інші види бактерій, також менінгіт часто розвивається як ускладнення різних захворювань і травм голови.
Захворювання може передаватися при пологах, повітряно-крапельним шляхом, через слизові оболонки, брудну воду, їжу, укуси гризунів і комах.
Симптомами менінгіту, що проявляються найчастіше, є головний біль, оніміння (ригідність) м’язів шиї, пропасниця, порушення свідомості (аж до коми), підвищена чутливість до світла і звуку. У хворого спостерігаються нудота і блювота, загальна слабкість, порушення серцевого ритму, м’язовий біль. Менінгеальний синдром виражається симптомами Керінга і Брудзинського: хворий не може згинати шию, розігнути ногу в колінному суглобі. Гіперестезія проявляється в гіперчутливості: людина не може виносити яскравого світла, гучних звуків, дотиків.
Часто передвісником менінгіту стає інфекція верхніх дихальних шляхів, але прийом антибіотиків може згладити загальну картину захворювання. При ослабленні імунної системи менінгіт може протікати або в якості легкої інфекції з незначним підвищенням температури і головним болем, або швидко перерости в кому.
Менінгіт діагностується завдяки дослідженню ліквору і люмбальної пункції.
Бактеріальні менінгіти зазвичай починаються гостро, менінгеальні симптоми яскраво виражені. Серозний туберкульозний менінгіт має поступовий характер течії.
До поразок мозкової оболонки часто призводять різноманітні хронічні захворювання: туберкульоз, сифіліс, саркоїдоз, токсоплазмоз, бруцельоз.
Види менінгіту
Бактеріальний менінгіт виникає зазвичай через проникнення в центральну нервову систему бактерій пневмокока, менінгококу, гемофільної палички.
1) Гемофільної палички менінгіт провокує захворювання переважно у дітей до 6 років, рідше — у дорослих. Виникає воно на тлі таких хвороб, як пневмонія, отит, цукровий діабет, алкоголізм, черепно-мозкові травми, синусит.
2) Менінгококовий менінгіт зазвичай протікає досить важко; може виникати геморагічний висип у вигляді плям (зірочок) різного розміру. Плями локалізуються на ногах, стегнах і сідницях, слизових оболонках і кон’юнктиві. Хворого турбує озноб, сильний жар, можлива інтоксикація.
3) Пневмококовий менінгіт зустрічається досить часто і протікає з виникненням пневмонії приблизно у половини хворих. Пневмококовий менінгіт може повторюватися і часто призводить до смерті.
Бактеріальні менінгіти можуть призвести до таких ускладнень як шок, ендокардит, гнійний артрит, порушення згортання крові, пневмонія, електролітні розлади.
Вірусні менінгіти починаються з симптомів того інфекційного захворювання, яке стало їх причиною. Такі менінгіти протікають з помірною лихоманкою, сильним головним болем і слабкістю. При цьому у хворих слабо виражені менінгеальні симптоми. Хвороба найчастіше перебігає без розладів свідомості.
Туберкульозний менінгіт зараз часто є одним з перших клінічних симптомів туберкульозу. Раніше ця форма захворювання завжди закінчувалася летальним результатом, але зараз, при адекватному лікуванні смертність становить 15-25% усіх випадків хвороби. Починається туберкульозний менінгіт з підвищення температури, головного болю, блювоти. З’являються менінгеальні симптоми, черепні нерви уражаються.
При правильному і своєчасному лікуванні менінгіт повністю виліковний.
Для профілактики деяких видів менінгіту роблять щеплення, діючу близько 4 років, Головне вчасно діагностувати її і негайно почати лікування.
Поліомієліт- це інфекційне захворювання, при якому уражається центральна нервова система, шлунково-кишковий тракт і лімфатична система. Хвороба є найпоширенішою причиною виникнення у дітей фізичних недоліків.
Вірус поліомієліту, потрапивши в організм, проникає в нервову систему через кров, уражає різні відділи, переважно рухові клітиниспинного мозку, а також рухові корінці, які відповідають за рухи.
Вірус поліомієліту поширюється повітряно-крапельним шляхом (чхання, кашель) або за типом кишкової інфекції (через фекалії хворого). Основний засіб профілактики хвороби -вакцинація дітей.
Збудник поліомієліту - вірус, який поширюється повітряно-крапельним шляхом, або разом з немитими продуктами і виділеннями хворої людини. Збудник захворювання досить стійкий, він здатний кілька місяців жити в молоці, овочах, у стічних водах і фекаліях. Однак, не зазнає впливу дезінфікуючими препаратами і високої температури.
Інкубаційний період поліомієліту триває приблизно два тижні. Спочатку вірус потрапляє в кишечник і фіксується на слизових оболонках. Потім проникає в кровоносну систему, разом з кров'ю поширюється по всьому організму, впливаючи на внутрішні системи і органи. Особливо страждаютьголовнийі спинний мозок, оскільки вірус вражає не тільки клітини, але і відходять від мозку нервові закінчення.
Поліомієліт - симптоми
Симптоми поліомієліту в більшості випадків починаються зголовного болю, діареї та підвищеної температури. Крім цього, відзначаються різні неврологічні порушення. Вірус в організмі проходить декілька основних етапів, які в медицині розрізняють таким чином:
o інкубаційний період (тривалість становить від 2-х до 21 дня);
o період предпаралітичний, діагностується млявість і слабкість м'язів (тривалість від 2-х до 6 днів);
o паралітичний: м'язи стають важко керованими і більш щільними;
o відновний (тривалість складає приблизно один рік);
o період залишкових явищ, при якому зміни м'язів викликають деформацію кінцівки;
Кращою профілактикою поліомієліту є суворе дотримання гігієни (старанне миття продуктів харчування і рук). Не можна купатися в брудних водоймах, оскільки вірус може потрапити в організм разом з проковтнутою водою. В нашій країні проводиться обов'язкова вакцинація від поліомієліту, гарантує довічний імуніт
Туберкульоз (сухоти)- інфекційна хвороба» яку спричинюють мікобактерії туберкульозу. У людини захворювання найчастіше викликають мікобактерії людського типу, рідше - бичачого. Збудник туберкульозу досить стійкий у зовнішньому середовищі, особливо при низькій температурі, проте швидко гине під дією прямих сонячних променів і при кип'ятінні. В частках мокротиння, на предметах домашнього вжитку, книжках мікобактерії туберкульозу залишаються життєздатними декілька місяців. Джерелом зараження є хворі на туберкульоз люди або тварини (переважно корови, рідко собаки, кішки). Людина може заразитися при вдиханні часток слини, мокротиння, пилу, в яких міститься збудник туберкульозу (аерогенна передача). В таких випадках розвивається туберкульоз органів дихання. Можливе зараження через травний канал у разі вживання зараженого мікобактеріями молока, м'яса. Тоді первинне туберкульозне ураження локалізується в кишках, мезентеріальних або периферичних лімфатичних вузлах. Іноді відбувається контактне зараження, наприклад, у працівників сільського господарства (при доїнні хворих корів), лікарів (патологоанатомів, хірургів). Хворі на туберкульоз матері народжують, як правило, здорових дітей; Перше інфікування мікобактеріями туберкульозу настає звичайно в дитячому або підлітковому віці, рідше - у дорослих осіб. Після потрапляння в організм людини мікобактерії розносяться по кровоносних і лімфатичних судинах, що зумовлює сенсибілізацію та імунобіологічну перебудову організму. Внаслідок цього можлива вперше позитивна реакція на туберкулін, наявність якої встановлюють за допомогою туберкулінової проби («віраж» туберкулінових реакцій). Позитивні реакції на туберкулін відзначаються через 4-6 тиж після інфікування, деколи лише через 3 міс. Інфікування мікобактеріями туберкульозу не завжди спричинює розвиток захворювання, бо людина має вроджену природну опірність до нього. Так, за деякими даними, інфікованість мікобактеріями туберкульозу спостерігається майже у 80 % населення, проте захворюють 1-3 % інфікованих. Туберкульоз частіше розвивається при багаторазовому масивному потраплянні в організм мікобактерій туберкульозу, їх високій хвороботворній здатності, зниженій опірності організму. Мають значення спадково обумовлені властивості імунної системи. Найчастіше діти чи підлітки, у яких виявляють віраж туберкулінових реакцій, почувають себе здоровими. При об'єктивному обстеженні у них не знаходять відхилень від норми, хоч збудник циркулює в організмі й здатен до розмноження і формування хворобливих змін. Особлива небезпека існує протягом року з часу появи позитивних реакцій на туберкулін (ранній період первинної туберкульозної інфекції), тому такі діти або підлітки повинні перебувати під диспансерним наглядом. Туберкульоз, що розвинувся внаслідок первинного інфікування, називають первинним. Для нього характерні ураження лімфатичної системи (особливо внутрішньогрудних лімфатичних вузлів), схильність до генералізації. У деяких дітей чи підлітків одночасно з віражем туберкулінових реакцій з'являються симптоми інтоксикації, однак при ретельному клінічному і рентгенологічному дослідженні відхилень від норми не знаходять. Такий стан діагностують як долокальну форму первинного туберкульозу - туберкульозну інтоксикацію. При масивнішому надходженні в організм інфекції та нижчій його опірності крім явищ інтоксикації розвиваються локальні специфічні зміни у внутрішньогрудних лімфатичних вузлах (туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів) або запальні зміни в легеневій тканині, лімфатичних вузлах кореня легені і лімфатичних судинах (первинний туберкульозний комплекс). Ці форми первинного туберкульозу можуть стати причиною серйозних ускладнень, проте звичайно під впливом лікування відбувається їх загоєння. Найчастіше на цьому первинний туберкульоз завершується. Внаслідок інфікування і перенесеного первинного туберкульозу розвивається певний інфекційний імунітет. Позитивні реакції на туберкулін в інфікованих осіб зберігаються довічно. інколи в осіб старечого віку вони згасають. У ділянках залишкових змін після перенесеного первинного туберкульозу зберігаються протягом багатьох років життєздатні мікобактерії, які можуть стати джерелом розвитку вторинного туберкульозу. Вторинним називається туберкульоз, який виник у раніше інфікованому організмі (в осіб з позитивними реакціями на туберкулін, що спостерігалися впродовж тривалого часу), на тлі певного, хоча й несталого інфекційного імунітету. Через це він здебільшого набуває характеру обмеженого органного процесу. Спричинити розвиток вторинного туберкульозу може нове зараження (супсрінфекція), проте частіше його причиною стає реактивація процесу в місці залишкових змін після перенесеної в дитинстві інфекції. Така реактивація відбувається внаслідок зниження опірності організму під впливом важких умов праці, неповноцінного харчування, переохолодження, супутніх захворювань, імунодепресивної терапії тощо. Якщо інфекція проникає по бронхах, то в легенях формуються нечисленні вогнища туберкульозного запалення невеликого розміру (до 1 см) на обмеженій площі (вогнищевий туберкульоз) або більші фокуси специфічної пневмонії, які займають часточку легені, сегмент, частку або навіть всю легеню (інфільтративний туберкульоз). Поширення інфекції з плином крові призводить до утворення множинних вогнищ симетрично в обох легенях, деколи з ураженням інших органів (дисемінований туберкульоз). При повноцінному лікуванні можливе вилікування цих форм з повним розсмоктуванням специфічних змін, формуванням обмежених рубців і ущільнених вогнищ (малі залишкові зміни після вилікування туберкульозу) або масивного сполучнотканинного ущільнення легеневої тканини (цироз, циротичний туберкульоз). Якщо фокус сирнистого некрозу (казеозу) в центрі інфільтрату інкапсулюється, а перифокальна інфільтрація розсмоктується, то формується туберкульома. Розпад в легенях туберкульозних вогнищ та інфільтратів, утворення каверн і фіброзу (пневмосклерозу) зумовлює розвиток кавернозного і фіброзно-кавернозного туберкульозу. Руйнування легеневої тканини є новим етапом у розвитку туберкульозного процесу, який започатковує поширення інфекції по бронхіальному дереву (бронхогенна дисемінація) і може спричинити низку ускладнень. Отже, передумовою успішного лікування туберкульозу є його своєчасне виявлення - до сформування незворотних змін у легенях.
Манту. Реакція манту. Реакція манту у дітей.
В наш час, багато батьків ставляться з великим побоюванням і недовірою до різних щеплень, пробі манту і вакцинації вцілому. Але роль щеплень в нашому житті і житті наших дітей не можна недооцінювати. Деякі з них, новонародженим малюкам ставлять у перші дні життя, ще в пологовому будинку. Одна з таких щеплень — БЦЖ, щеплення проти туберкульозу. Вона робиться в період з 3 по 7 день життя дитини, крім того, планом вакцинації РФ передбачена ревакцинація дітей у віці 7 і 14 років. Перед ревакцинацією роблять пробу, з допомогою якої перевіряють організм на наявність в ньому інфекції туберкульозу, і відповідно, чи можна робити щеплення дитині. Ось саме цю пробу і називають реакція манту.
Реакція манту у дітей — це реакція організму дитини на потрапляння в нього туберкуліну. Реакція манту проводитися шляхом введення невеликої кількості туберкуліну під шкіру. Туберкулін це екстракт мікобактерій (паличка Коха), вперше розроблений в 1890 році, лікарем Робертом Кохом.
Трохи пізніше французький лікар Манту, запропонував використовувати туберкулін для діагностики туберкульозу, шляхом введення препарату під шкіру. Саме цей метод використовується на території нашої країни, і по сей день.
Реакція манту робиться щороку, всім дітям у віці від 1 до 14 років. Важливо розуміти, що реакція манту у дітей, це діагностичний метод, і вона не є щепленням, так як не містить у собі паличку Коха. Тому всі побоювання батьків, про те, що їх дитина, в результаті проведення реакції манту, може заразитися туберкульозом, безпідставні.
Реакція манту у дітей — принцип дії.
Після введення під шкіру на зап’ясті, туберкуліну, виникає місцева реакція у вигляді невеликого почервоніння та ущільнення шкіри. Це частина Т-лімфоцитів, знайомих з інфекцією туберкульозу, та відповідальних за знищення мікобактерій, збирається навколо місця уколу. Саме від кількості Т-лімфоцитів і залежить ступінь почервоніння, чим їх більше, тим більшого розміру стає почервоніння місця навколо уколу.
Якщо почервоніння шкіри невеликого розміру, значить організму дитини мікобактерії інфекції туберкульозу мало знайомі, і реакція манту вважається негативною. Якщо папула великого розміру, значить в організмі дитини присутні мікобактерії, і реакція манту у дітей, в цьому випадку вважається позитивною. Проте, забігаючи вперед, хочеться відзначити, що це зовсім не означає, що дитина хворіє туберкульозом, але про це трохи пізніше.
Реакція манту у дітей — протипоказання.
Існує ряд протипоказань до проведення реакції манту у дітей:
§ Наявність у дитини, якого-небудь шкірного захворювання (дерматит, екзема іт.д.)
§ Алергія
§ Епілепсія
§ Температура тіла.
Крім того, за місяць до того, як зробити манту, не рекомендується робити якісь інші щеплення. Також, не можна робити щеплення у день проведення реакції манту у дітей.
Реакція манту у дітей — оцінка результату.
Через 1-2 дні, навколо місця уколу реакції манту, з’являється «пуговка», — невелике, ущільнення або почервоніння шкірного покриву. На третій день, за допомогою прозорої лінійки, лікар заміряє розміри ущільнення (інфільтрат), при цьому, почервоніння навколо ущільнення, до уваги не приймається. Його розмір має значення, тільки при відсутності інфільтрату.
Залежно від характеру і розміру почервоніння, реакція манту у дітей може бути:
§ Негативна— розмір почервоніння менше 1 мм, або реакції взагалі не спостерігається. Така реакція манту у дітей означає, що мікобактерій у організм, ніколи раніше не потрапляли. Хоча, справедливості заради, варто зауважити, що негативна реакція манту може бути і в тому випадку, якщо з моменту зараження туберкульозом, минуло менше 2,5 місяців, а також у дітей з серйозно ослабленим імунітетом.
§ Сумнівна— невелике почервоніння, розмір ущільнення менше 4 мм.
§ Позитивна— розмір ущільнення складає 5-16 мм. В цьому випадку, реакція манту у дітей говорить про існування імунітету до інфекції туберкульозу.
§ Позитивна, сильно виражена (гіперергічна)— розмір ущільнення понад 17 мм. Така реакція манту у дітей, нерідко супроводжується появою, на місці уколу, невеликих гнійників, і часто підтверджує факт зараження дитини на туберкульоз. Однак, подібна реакція може бути за умови що дитина зовсім недавно перехворіла якимось інфекційним захворюванням або має схильність до алергічних реакцій.
Позитивна реакція манту у дітей, може бути викликана дією поствакцинального імунітету. У цьому випадку, папула має рожевий колір без присутності чітких обрисів, і як правило, досить швидко зникає, не залишаючи після себе пігментної плями.
«Віраж» реакції манту у дітей. Крім величини ущільнення, важливим параметром реакції манту у дітей, вважається збільшення розміру папули у порівнянні з результатом минулого року. Така зміна називається «віраж» реакції манту. Саме цей параметр, дає лікареві можливість, з високим ступенем імовірності діагностувати можливе інфікування.
«Бустерний ефект». При проведенні реакції манту у дітей, частіше, ніж 1 раз в рік, чутливість Т-лімфоцитів до туберкуліну, посилюється. Відповідно, діаметр ущільнення збільшується, і результат виходить хибнопозитивним.
У будь-якому випадку, якщо реакція манту у дитини, здається лікаря підозрілим, то дитину направляють на консультацію до фтизіатра та додаткове обстеження.
Шановні батьки! Не відмовляйтесь від реакції МАНТУ! Здоров’я вашої дитини важливе за все!